Вас вітає сайт Великогаївської сільської ради!
Субота, 21.10.2017, 18:43
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 387

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Історія сіл громади

Головна » Статті » Видатні постаті громади

Євген Чубатий

          Кажуть, що геніями не народжуються. Проте як по-іншому назвати людину, котра за свій вік від професії лікаря перейшла до письменника, будучи фахівцем у кожній із них.

            Євген Чубатий походить з родини священика. У зв’язку з постійними змінами парафій батька, сімя, відповідно, переїжджала з місця на місце. Закінчивши 4 клас школи в селі Шупарка, Євген переводиться до школи сусіднього села Королівці. У 1936 році вступає до гімназії «Рідна Школа» (м. Тернопіль). Та велика відстань між містом і селом (де на той час жив юнак) змусила провчитися там лише рік. Тоді в 1937 році він переводиться до гімназії в смт. Заліщики, де навчається до 1939 року. після закінчення гімназії, Євген повертається у рідне село. Тут він поступає в Тернопільську Радянську Школу (10-річку). А вже в 1943 році стає студентом Львівської Теологічної Академії. Згодом продовжує свої студентські роки в Медичному інституті, який закінчує в 1953 році зі спеціальністю акушер-гінеколог.

            Після закінчення медінституту, він отримав роботу в селі Баворів, де пропрацював 36 років «лікарем універсалом», оскільки виконував різноманітні доручення і обов’язки. Медична дільниця мала доволі скромний вигляд, проте навіть в тих двох кімнатках вмістилося найнеобхідніше обладнання для огляду хворих. Там він працював до 1989 року.

            Пішов на пенсію… І саме тут починається другий етап життя і творчості пана Євгена. З «лікаря універсала» він стає письменником-публіцистом. Публікує численні статті в районних та обласних газетах, пише збірку «Спогади»  (у 2-х томах). Перший том «Від тернопільських хуторів до снігів Воркути» містить у собі спогади про батька о. В. Чубатого. Натомість у другому томі «На широких дорогах життя» розповідається про весь рід чубатих, подаються роздуми автора про своє життя і творчість. Пан Євген тут пише, що поштовхом до написання книги стала… самотність, яка оточила його після смерті рідних. Тому довгими зимовими вечорами письменник, наче спілкувався з ними через свої спогади, через письмо.

            Та незважаючи на всі житейські труднощі, пан Євген залишається великим оптимістом, котрий впевнений в завтрашньому дні і в майбутньому українського народу. «Хто не знає біди, той не знає добра», - сміючись говорить він і вже серйозніше добавляє: «Треба тільки вірити і мати надію в Божу поміч». Він часто наголошує: «коли є боротьба, то і є за що боротися. Набагато гірше спостерігати за життям в тиші, бо вона таїть багато непередбачуваного».

            Найбільшою справою для пана Євгена є виховання молодого покоління. На його думку, саме на молодь покладені найбільші надії народу, оскільки вона відноситься до категорії «якісного», «не зіпсутого» і незважаючи на сучасний бруд, має змогу його побороти.

            Євген Чубатий також є активним дописувачем у листуванні з діаспорою. З великим захопленням згадує про останню зустріч з Андреєм  Шептицьким6 «Це було неймовірне відчуття. Коли я слухав його голос, то переймався якоюсь блаженною радістю, втіхою». Ця зустріч відбулася 1 листопада 1944 року, одразу ж перед смертю митрополита.

            В житті пан Євген найбільше цінує сімейну злагоду, однодумність і віру в майбутнє; найбільшою радістю для нього є праця і рух, який не дозволяє зачерствіти; найкраще визнання держава. «Її визнала влада, а не визнало суспільство, але ми повинні дорожити нею і ВІРИТИ!».

Категорія: Видатні постаті громади | Додав: Lysykanych (20.01.2010)
Переглядів: 594 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: