Вас вітає сайт Великогаївської сільської ради!
Середа, 23.08.2017, 16:53
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 386

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Історія сіл громади

Головна » Статті » Видатні постаті громади

Блаженний Яким Сеньківський, Ієромонах, ЧСВВ (1896 – 1941)
        Іван Сеньківський народився 2 травня 1896 р. у Гаях Великих біля Тернополя в багатодітній сім’ї селян Семена й Антоніни (із Кордубів) Сеньківський. Батько його досвідчений господар, який вміло обробляв 40 моргів орної землі, доглядав багато тварин, тримав велику пасіку, яка налічувала триста вуликів. Це була важка робота, яка вимагала участі усіх членів родини. Тому діти виростали працьовитими, з почуттям обов’язку й пошани до людей, праці.

Батько Івана, Семен Сеньківський, не шкодував грошей на навчання й виховання своїх дітей, а виховувались вони в християнсько-релігійному та національно-патріотичному дусі. Такі дії і життєва позиція батька були добрим прикладом для дітей і родини. Тому зрозуміло, що обидва сини: іван (пізніше ієромонах Чину Святого Василія Великого Яким) та Володимир вирішили стати священиками.

Іван Сеньківський завершив богословські студії у Львові у 1921 році, тож 4 грудня 1921 року був рукоположений на священика у кафедральному соборі св. Юра. Богословські студії продовжував в м. Інсбрук (Австрія), де здобув ступінь доктора богослов’я.

Його праведна душа не задовольнилася тим осягом на духовній дорозі, а бажала іти далі на вибраному життєвому шляху, постригтися в ченці, що він і здійснив, бо вже 10 липня 1923 року бачили його в новіціяті ОО. Василіан у Крехові. З оповідань його співтоваришів із новіціяту довідуємося, що це був зразковий чернець-новик. Який своїм життям і поведінкою був гідним до наслідування іншими. Він, уже старший віком чоловік, якщо взяти до уваги вік інших новиків-студентів, будучи священиком, зумів понизити себе до рівня наймолодшого новика та бути його співтоваришем і братом. Захоплював усіх своєю природною побожністю, скромністю та працьовитістю. Визначався також надзвичайно веселою та погідною вдачею.

Перші чернечі обіти склав о. Сеньківський 1 березня 1925 року, і після них його перевели з Крехова до монастиря в с. Краснопуща Бережанського повіту Тернопільського воєводства.

З 1927 р. отець-професор Іван (Яким) Сеньківський працював в окружній вищій духовній школі Свято-Онуфрієвського монастиря в с. Лаврові на Старосамбірщині. Ця школа готувала монаші й учительські кадри для парохіяльних шкіл. Отець Сеньківський тут займав пост професора гуманітарних і риторичних Василіанських студій (навчав українознавства, латини, загальної історії, географії та хімії). Крім того, йому доручили ще й катехитику в місцевій школі та в с. Лінині, а згодом і місії для широких народних мас у всій Галичині. Він користувався любов’ю й авторитетом серед молоді і дорослих.

З 1932 по 1938 рік отець професор Сеньківський переїхав у Свято-Онуфріївський монастир ОО. Василіян на вул. Б. Хмельницького у м. Львові.

А вже з 1939 року о. Якима Сеньківського призначено ігуменом монастиря ОО. Василіян у місті Дрогобичі. Від перших днів його перебування в Дрогобичі він став улюбленцем всього міста. Симпатії населення здобув він собі своїм блискучим проповідницьким хистом, вміння пристосувати себе до інтелігента і робітника, до старшого й молодшого, навіть до маленької дитини. Був завжди ввічливий та зі сердечною посмішкою на обличчі. Душею відчувалося, що в цій людині немає ніякої злоби, а з вродженими скромністю та гідністю криється справжній Христовий слуга.

З прибуттям отця професора Якима Сеньківського у Дрогобич пожвавилась душпастерська діяльність, оживилось великими місіями релігійне життя, доповнилась новими елементами парохіяльна праця. А постаті двох ієромонахів С. Бараника та професора Я. Сеньківського, Василіанських золотоустих проповідників внесли новий поштовх у справі піднесення релігійно-християнського життя на Дрогобиччині.

З приходом радянської влади в Галичину всі церковні маєтки – земля, школи, церковні парохіяльні будівлі усуспільнювались, монастирі ліквідовувались, а монахів силоміць проганяли на вулицю, висилали на заслання або й просто винищували. Однак все це не зламало наполегливої вдачі дрогобицьких Василіан, жоден із отців-монахів не покинув монастиря та душ пастирської діяльності. Саме в той час о. Сеньківський стає символом Церкви й народу у місті.

Сталінські опричники намагались припинити діяльність монастиря в м. Дрогобичі. Популярність та проповіді золотоустого промовця Сеньківського, що сіяли в серцях вірних глибоку любов до Ісуса Христа і Матері Божої, були сіллю в оці більшовиків. Отець Я. Сеньківський мав дар від Бога спілкуватися з людьми, особливо з молоддю. Кожне його слово западало в душу і серце. На його проповідях церква була переповнена віруючими. А під головною брамою стояли рядком в мундирах і кашкетах працівники НКВС, але отець Сеньківський не звертав на них уваги, його проповіді були палкими, повними любові до Бога й України. Своїми проповідями отець Яким умів тримати народ у постійному піднесенні Духа й надії на краще завтра. Професора о. Сеньківського не раз викликали на «розмови», в часі яких у нього вимагали припинити душ пастирську діяльність у монастирі. Але він ще з більшою силою та завзяттям організовував маси на збереження вірності Церкві, збереження монастиря в Дрогобичі. Ворог не міг цього пробачити.

Вранці 26 червня 1941 р. ієромонах Яким Сеньківський відправив останню в своєму житті святу Літургію, а перед обідом більшовики заарештували його разом із ієромонахом Северином Бараником, ігуменом дрогобицького монастиря. Декілька днів перед тим вірні намовляли отців, щоб вони якнайшвидше вийшли з монастирської обителі і перечекали небезпеку. На це ієромонах Яким відповів: «Ховатися не буду, а без волі Господньої ні один волосок не впаде з моєї голови».

29 червня 1941 року, в неділю вранці, ще до вступу німців у місто, населення кинулося до суду й прилеглої до нього в’язниці з надією звільнити своїх рідних, але прикрим було їх розчарування, коли вони знайшли лише сотні закатованих тіл! В одній із підвальних келій суду, поміж іншими речами, було знайдено Часослов о. Бараника та світлину-поштівку о. Сеньківського. Однак тіло ієромонаха Якима Сеньківського ЧСВВ, ніхто не знайшов, очевидці говорили, що його зварили в казані і дали їсти в’язням. Вірогідність цього є велика, бо люди, які тоді сиділи в тюрмі, стверджували, що юшка, якою їх годували, була солодкуватого присмаку і там знаходилися людські нігті.

Мабуть, немає дрогобичанина, який не знав би о. Сеньківського в тому часі. Ієромонах Яким Сеньківський залишився в пам’яті вірних як найкращий зразок Божого священика та щирого українського патріота, стояв на одному, що так, як офіцер не може покинути фронтової лінії, так і священик не може і не сміє покидати своє стадо навіть у найважчих хвилинах. Зрештою, він був давно готовий на терпіння, бо про це, щоб видержати у часі переслідування, він молився тридцять років упродовж свого священства.


Категорія: Видатні постаті громади | Додав: Lysykanych (31.01.2010)
Переглядів: 691 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1  
WITAM ,JESTEM Z POLSKI, POSZUKUJE SWOICH KORZENI, MOJA BABCIA POCHODZIŁA Z GAJÓW WIELKICH, URODZIŁA SIE W JÓZEFÓWCE, NAZYWAŁA SIE KOTNIEWICZ. BARDZO PROSZE O PRZESŁANIE MI ADRESÓW LUB WSKAZÓWKI JAKIEJS INTYTUCJI W GAJACH WIELKICH GDZIE MOGŁABYM ODSZUKAC BABCI DOKUMENTY, MOŻE DO URZEDU STANU CYWILNEGO LUB JAKIEGOS ARCHIWUM. BARDZO PROSZE O POMOC. Z GÓRY DZIEKUJE , MARTA Z RADOMIA

Ім`я *:
Email *:
Код *: