Вас вітає сайт Великогаївської сільської ради!
Вівторок, 17.10.2017, 23:38
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 387

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Історія сіл громади

Головна » Статті » Культурне життя громади

Шкільне життя у Великих Гаях (частина перша)

Жителі села Великі Гаї завжди турбувалися про культурний та духовний розвиток свого села, незважаючи на утиски спочатку австрійських, польських, потім комуністичних окупантів.

До 1895 року дітей вчили по хатах (одна з них була на садибі Сеньків в кінці села), а починаючи з цього періоду в селі було збудовано приміщення школи. За спогадами старожилів, першими вчителями в новобудові були гаївчани Давидович Семен і Лисий Петро.

Вже в 1914 році австрійці збудували нову школу, в якій були три класи.

В 1917 – 1937 рр. керував школою Корнелій Посадський родом з Буковини. Директор користувався авторитетом як серед учнів, так і серед вчителів та громади села. Завжди стояв на стороні правди і чесності. Часто організовував походи в парк, який знаходився на початку села. Пан Корнелій мав гарний голос, вчив по нотах співати учнів та дорослих. Від нього гаївчани вперше почули пісню «Чом, чом, чом, земле моя».

 Пізніше вчителі засилалися з Польщі.

Архівні матеріали за 1916 – 1917 навчальний рік свідчать, що учні вивчали писання на табличках, читання, рахунки, диктант, ручні роботи, малювання. Співи, гімнастику, мали уроки прогулянки. У журналі велись записи про спостереження за природою. Учнів у школі було мало. Значну частину спочатку становили євреї. Пізніше школа носила ім’я Святого Миколая.

В 1927 р., де зараз садиба Чернявських, був збудований Польський людовий дім. Там був один клас школи і помешкання вчительки польки Бялувни.

Немало жителів села здобувало освіту в Тернополі. Зокрема, в українській гімназії «Рідна школа».

В архівних матеріалах є запис польською мовою, що на жовтень 1932 р. в селі було 3 класи мішаної (жіночої і чоловічої) школи. Школа сприяла як освітньому, так і культурному розвитку підростаючого покоління. Проводилися уроки релігії, організовувалися різні гуртки: ведення кухні, шиття тощо (1942 рік). На всі свята молодь одягала українські національні костюми.

До війни в селі було 3 класи. А в роки війни школа стала шестирічною. Директором до 1944 року був житель села – Мацьків Володимир, який пізніше емігрував в Німеччину, а потім в Америку. Там він заснував Об’єднання Тернопільців і є співавтором книг «Шляхами золотого Поділля», де згадується і про наше село. Вчителювали тоді Королюк Ярослав Якович (рідний брат священика), Заболотний Василь Лукович, Давидович Петро Григорович з дружиною. Петро Григорович мав скрипку, дуже гарно співав і вів хор.

З 1944 по 1946 роки директором школи був Воробйов.

З 1946 по 1952 роки директорував у семирічній школі Лобас Володимир Дасійович, вчитель української мови та літератури. До війни працював вчителем в школах київської області. У війну офіцер діючої армії, учасник визволення Будапешту, Праги. Після демобілізації (1946 р.) – директор і вчитель у Великих Гаях Микулинецького району.

З 25 серпня 1946 року до 20 серпня 1971 року завучем школи працював учитель української мови і літератури Саган Федір Корнійович. 

Вчителі: Давидович Петро Григорович з дружиною, Мартинюк Марія Ільківна, Святюк (Саган) Вікторія Трохимівна, Губа Катерина Артемівна, Тернавська Ганна Федорівна, історик Трукач Галина Юхимівна, математик Решетуха Ярослава Йосипівна, вчитель німецької мови Заболотний Василь Лукович, Господарисько Андрій Олександрович, Сидоренко Віра Павлівна. 

З 20 серпня 1951 року по 01.09.1967 року директором школи був Дідоренко Леонід Андрійович. Українську мову та літературу викладала Шеремет Тетяна  Герасимівна, його дружина. Це були нелегкі повоєнні роки. В класах навчалися діти різного віку. Працювала вечірня школа. Але навчатися було цікаво. Вечори, концерти, конкурси, свята… В будиночку з боку зупинки був живий куток. Біля школи – гарна пришкільна ділянка, керувала цим всім Святюк Вікторія Трохимівна.

За часів директорування Дідоренко Л. А. було добудовано другу половину першого поверху і зведено другий поверх шкільного приміщення. В підсобному господарстві були коні, підсобні приміщення, великий сад. Завгоспом працював Кохман Петро Петрович, а пізніше – Бойко Степан Іванович.

Приходько Володимир Данилович – директор школи з 1967 по 1974 рр.

З 1974 по 1975 роки школою керував Струбницький Р. В., завуч Бокерія Т. О.

З 20.08.1975 р. по 21.04.1982 р. директором школи працював Пугач І. Р.

Іван Романович багато зробив для зміцнення матеріально-технічної бази школи: укомплектував шкільну майстерню. Зробив капітальний ремонт приміщення школи, переобладнав шкільну їдальню.

У 1977 році було збудовано котельню і проведено парове опалення школи.

Самовіддано трудилися на освітянській ниві Митник Микола Степанович – вчитель біології і хімії, Шило Федір Олександрович, Шило Володимира Володимирівна, Майка Андрій Ілліч, Майка Любов Сильвестрівна, Набока Олександр Микитович, Гриб Євгенія Федорівна, Дубчак Лукія Григорівна, Смикова Олена Петрівна, Маслянчук Ніна Матвіївна, Гураль Пелагея Петрівна, Дуда Зеновій Олександрович, Кравченюк Ярема Степанович, Овчаренко Броніслава Миколаївна, Сокіл Ганна Павлівна, Радахевич Володимир Іванович, Петраш Богдан Йосипович, Решетуха Євдокія Павлівна.

В той час в школі працював радіовузол. Передачі готували і вели самі учні. А також з ініціативи Пугача І. Р., вчителя української мови та літератури, був організований літературно-творчий гурток «Веселка». Проводились літературні конкурси, свята.

З роками село збільшувалося, зростала кількість учнів. Школа перейшла на двозмінне навчання і був вироблений план добудови приміщення.

З 16.08.1982 р. по 28.08.1991 р. директором школи був Деркач Іван Володимирович. Він зразу активно розпочав роботу щодо будівництва нової школи. Домагався дозволу на виготовлення проектної документації. Величезний внесок у будівництво нової школи зробила перша демократична влада  у селі Великі Гаї, обрана весною 1990 року, на чолі з Борисом Григоровичем Кордубою.

Дуже багато допомогла голова колгоспу Тислицька Стефанія Антонівна. Типовий проект школи Деркач І. В. привіз з Новосибірська. Посприяли цьому депутат верховної Ради УРСР Оленюх Яніна Степанівна, голова Тернопільської обласної ради Ткаченко Олександр Миколайович, громадськість села.

Перший камінь у травні 1991 року урочисто заклав Деркач І. В. Присутні учні і вчителі під акомпанемент вчителя музики Петраша Богдана Йосиповича виконали гімн «Ще не вмерла Україна». Будова розпочалася.

   02.09.1991 р. директором школи був призначений Машталяр Богдан Омелянович. Він продовжив роботу над будівництвом школи. Велику допомогу надавав у цей період заступник голови обласної ради Карпяк Ярослав Йосипович. Він дуже багато зробив для забезпечення належного фінансування будови. Ціле літо 1992 року, щоб вчасно завершити всі роботи, активно працювали на будівництві вчителі, батьки і старші учні.

1 вересня 1992 року. Нова  красива середня загальноосвітня школа урочисто відкрила свої двері. Незважаючи на великі труднощі у фінансуванні, дирекція та педколектив домоглися взаєморозуміння з батьками і організували тісну співпрацю, щоб відповідно оформити класи-кабінети, наповнити їх необхідним обладнанням, створити належні умови для навчання.

З 11.02.1997 р. по 28.08.2000 р. директором школи була Шаварин Ганна Миколаївна, вчитель історії. За цей період проводилась велика робота з національно-патріотичного виховання школярів. Був естетично оформлений вестибуль школи, актовий зал, учительська, окремі кабінети. Шаварин Г. М. вела і веде активну громадську роботу: була обрана депутатом до районної та обласної рад, очолює обласну лігу жінок, очолювала районний КУН (6 років).

З вересня 2000 р. очолив педколектив Цьомик І. П. Основним питанням роботи колективу було формування особистості учнів на загальнолюдських цінностях, а також підвищення освітнього рівня школярів. Паралельно вирішувались і господарські проблеми. Серед них був капітальний ремонт даху, який вимагав спонсорських і меценатських коштів. У 2002 р. він був завершений. В цей час був обладнаний кабінет фізики, математики, української мови, поповнювались кабінети молодших класів. У 2003 році школа одержала в подарунок  від сільської ради перший комп’ютер і ксерокс. А в 2004 – Міністерство освіти і науки України забезпечило школу 11 комп’ютерами. У 2005 році оновлено актовий зал, спортзали, побудовано автономну котельню. Відчутну допомогу школі надавала сільська влада, очолювана Онуферко Надією Романівною.

За всі роки свого існування школа завжди була центром національно-патріотичного і духовного розвитку села, виховала цілу плеяду високо свідомих патріотів держави, борців за незалежність України.

 

           

Категорія: Культурне життя громади | Додав: Lysykanych (24.01.2010)
Переглядів: 981 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: