Вас вітає сайт Великогаївської сільської ради!
Вівторок, 19.09.2017, 21:59
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 387

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Історія сіл громади

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 39
Показано матеріалів: 1-39
Сторінки:

        День 14 жовтня дуже шанують українці. Ще наші славні предки, які вели постійну боротьбу за волю, прибігали під покров Пресвятої Богородиці. У цей день, за рішенням політичного проводу ОУН, 67 років тому, створено Українську Повстанську Армію для захисту мирного населення від знущань окупаційної влади. Українське козацтво сотні років тому обрало своєю покровителькою Пресвяту Діву Марію. Як справедливо зазначає Іван Ординський у своїй книзі «Роздуми на канві свят», «Український народ не міг би перестояти безперебійних страждань та в безнастанному горі, якби не знав, що на неї можна цілковито покластися, бо вона веде крізь терня скрути, стежок до троянд повної щасливости, до справжньої остаточної перемоги…».

Культурне життя громади | Переглядів: 630 | Додав: Lysykanych | Дата: 21.02.2010 | Коментарі (0)


          19 липня 2009 року у Тернопільському районі на стадіоні у Великих Гаях відбувся перший обласний фольклорно-етнографічний фестиваль «Етноліто-2009». Своїм неповторним чарівним голосом його розпочала Леся Гаврилюк з Козівки Тернопільського району. Здавалось, дощова погода, яка була в час відкриття фестивалю, завадить проведенню заходу. Але добрий настрій людей, дотепні жарти розігнали геть усі хмари. На фестиваль прибули відомі в області і за її межами, а також за кордоном, колективи Тернопільського району 
Культурне життя громади | Переглядів: 944 | Додав: Lysykanych | Дата: 20.02.2010 | Коментарі (0)

          7 липня у нашому краї дуже шанують. Адже в цей день відзначають Івана Предтечу, святкують день ангела усі чоловіки та жінки, яких нарекли цим поширеним у нас ім’ям. Та не щедрий святковий стіл зібрав жителів Великих Гаїв та Великого Глибочка у цей день на давньому великогаївському кладовищі. 14 лютого минуло 100 років з дня народження священика Івана-Йосифа Риделя, який народився у Великому Глибочку, звідки почав свій страдницький шлях за віру. А у Великих Гаях він замешкав та проводив свою діяльність як Божий слуга. Спочив чверть століття тому.


          У 1991-му році, на різдвяні свята, в селі налічувалась рекордна кількість вертепів – цілих дев’ять. 13 січня, напередодні старого Нового року, з ініціативи сільської влади та за допомогою осередків НРУ, «Просвіти» та «Союзу українок» в селі знову відбувся парад вертепів. Оскільки Народний дім не міг вмістити всіх бажаючих, дійство проходило на подвір’ї церкви. У святкуванні активну участь брав також місцевий сільський хор під керівництвом Тараса Сеньківа. Під церквою виступало п’ять вертепів, серед них шкільний і два дитячі. Шкільний вертеп зорганізувала місцева вчителька, член Товариства української мови та Союзу українок Неля Ступак. Все дійство було зняте на відеокамеру і як пам'ять про той незабутній час назавжди залишиться для нащадків.

Культурне життя громади | Переглядів: 432 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (0)

         Успішне проведення першого вертепу дало поштовх для масового розвитку цього різдвяного дійства. У 1990 році в селі було вже чотири різдвяні вертепи. Стало традицією, що всі вони перед тим, як розпочинати хід по селу, збиралися під церквою, де отримували благословення місцевого пароха о. Володимира Хоми. Організаторами вертепів виступили: Петро Іваниця, Тарас Вавринів, Іван Сута. Окрасою свята став дитячий вертеп, який зорганізувала Надія Бойко (Процайло). Вона розробила сценарій та режисуру, а також із своїм батьком Борисом Бойком та Онуфрієм Бутковським виготовили різдвяну шопку. Костюми пошила Світлана Снігур.

Культурне життя громади | Переглядів: 1091 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (0)

           У рамках організованого Народним рухом України святкування 500-річчя українського козацтва, яке відбувалося з … по … серпня 1990 року, Тернопільська крайова рада організувала масовий виїзд добровольців у Запорізьку область. Де проходили урочисті заходи. 

            З Тернопільщини на святкування виїхало понад 90 автобусів. Серед них в одному із автобусів, який був наданий тернопільським «Облавтодором». Їхали представники Великих Гаїв. Вони везли із собою грудку Гаєвської землі, взяту із символічної могили полеглих героїв, яку в цей час насипали гаївчани, щоб покласти її на могилу славного кошового Івана Сірка.

Історичні довідки | Переглядів: 1198 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (0)

             За перший рік національного пробудження та відродження у Великих Гаях було:

-         створено сільський хор та організовано його поїздки з концертною програмою по селах району;

-         відзначено 175-ту річницю з дня народження Тараса Шевченка;

-         під час підготовки виборів до ВР СРСР проведено агітаційну роботу за представника патріотичного табору Романа Гром’яка;

-         віднайдено закопаний церковний дзвін;

-         проведено перші великодні гаївки;

Історичні довідки | Переглядів: 328 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (0)

         Національне пробудження в селі Великі Гаї, що переросло у національне відродження, а згодом у національно-визвольну боротьбу, розпочалося наприкінці 1989-го року. початком стала боротьба за відновлення діяльності Великогаївської церкви, богослужіння в якій протягом десятиліть забороняла імперкомуністична влада та місцеві яничари. Ініціатором відновлення діяльності церкви був Тарас Вавринів. Він та Борис Бойко звернулися до подружжя Іванни та Мирослава вівчариків за допомогою. Разом вони й створили оргкомітет з відродження діяльності місцевої церкви та почали збір підписів. Незабаром до них приєдналися Михайло Корпан, Теодозій Гудь, Іванна Баран.

            Другим визначальним поштовхом до національного пробудження у Великих Гаях було створення сільського хору та проведення Різдвяного вертепу.

Культурне життя громади | Переглядів: 874 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (1)

           Протягом кількох років для дітей села Великі Гаї місцевий осередок Союзу українок робив неоціненний подарунок – театралізоване, високодуховне і високохудожнє свято Святого Миколая. Ідею відродити в селі святкування свята Святого Миколая висунула Іванна Петрівна Вівчарик. Вона й виступила головним організатором цього дійства, що з небувалим успіхом пройшло на сцені Народного дому (тоді ще сільського клубу).

            Сценарій був в сім’ї Юрія і Лесі Чубатих із дбайливо збереженого дитячого часопису «Наш приятель», випущеного ще у 1935 році. Але він був дещо змінений. За первинним сценарієм дія мала відбуватися на небесах. Враховуючи сучасні можливості світлових ефектів та особливості сцени, дія відбувалася на землі. За допомогою гри світла і тіні та димового ефекту глядачам було показано небо, з якого на землю опускається святий Миколай, а за ним ангел тягне санки з дарунками.

Культурне життя громади | Переглядів: 660 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (0)

          Щоб якось нейтралізувати неминучий розвал Радянського Союзу та крах своєї імперської політики, компартія проголосила про гласність і перебудову. Цією віддушиною миттєво скористалися національні державницькі рухи поневолених більшовицькою Москвою народів, які в 1989 році почали переростати в національно-визвольну боротьбу. Черговим етапом боротьби, поштовхом до активної протидії комуністичній номенклатурі стали весняні вибори до Верховної Ради УРСР, на яких вперше виборці могли обирати депутатів на альтернативній основі.

Культурне життя громади | Переглядів: 1090 | Додав: Lysykanych | Дата: 14.02.2010 | Коментарі (0)

У кінці 1988-го – на початку 1989 років Україна починає підійматися з колін: відкриваються церкви, відроджуються різдвяні вертепи, створюються перші неформальні об’єднання: в суспільстві  повіяло новими часами, новими перемінами. Українці почали масово готуватися до відзначення 175-річчя з дня народження Тараса Шевченка – світоча української нації, її генія і пророка. Національно-свідома громада села Великі Гаї була однією з перших в цьому історичному процесі. Напередодні в селі з успіхом пройшов перший вертеп, сформувалося дієве ядро із активних, національно пробуджених людей, створено хоровий колектив. Село почало готуватися до свята.

           9 березня 1989 року концерт, приурочений до 175-их роковин Великого Кобзаря, з небувалим досі успіхом відбувся на сцені переповненого сільського Народного дому. 
Культурне життя громади | Переглядів: 450 | Додав: Lysykanych | Дата: 13.02.2010 | Коментарі (0)

          Ініціатором відновлення у Великих Гаях діяльності сільського хору восени 1988 року виступив Тарас Вавринів. Першими, хто допомагав у його створенні, були Методій Чубатий, Теодозій Гудь, Петро Іваниця, Михайло Майка, Роман та Мирон Любчики.

            Спочатку довго, але безуспішно розшукували диригента хору, здатного керувати обдарованими людьми, які хочуть співати, але в більшості не мають музичної підготовки, поки доля не звела Тараса Вавриніва з керівником хору «Птахофабрики Тернопільської» Тарасом Сеньківим.
Культурне життя громади | Переглядів: 987 | Додав: Lysykanych | Дата: 12.02.2010 | Коментарі (1)

            Гаївчани, що повернулися в лоно УГКЦ і ще не відійшли від вражень, отриманих від різдвяних вертепів, відразу й масово взяли участь в наступному історичному за своїм значенням і масштабами заході, організованому Народним Рухом України живому ланцюгу єднання. В річницю Злуки між УНР і ЗУНР, 22 січня 1990 року, від Львова до Києва Україна була з’єднана живим людським ланцюгом. Мільйони людей були об’єднані однією національною ідеєю, їхні серця билися в одному ритмі. Їхні голоси зливалися в унісон єдиним. Святим словом – СВОБОДА. Ця акція показала українцям і цілому світові, що ми, українці – один народ, що століття перебування під ярмом різних окупантів не роз’єднали нас, що в наших душах не може бути жодних кордонів, що найстрашніше від усіх – московське комуністичне іго, не вбило в них жаги до волі, до своєї власної держави.

Історичні довідки | Переглядів: 766 | Додав: Lysykanych | Дата: 09.02.2010 | Коментарі (0)

       У 1989 році боротьба за незалежність в Україні почала набирати масового характеру. Відкривалися церкви, відроджувалися національні традиції. Зростала національна свідомість мас, створювалися осередки Товариства української мови, Меморіалу, Народного Руху України. В різних місцях масово викривали криваві злочини московсько-більшовицького режиму. Громади почали насипати перші братські могили. «воскресають там, де є могили» - написано на багатьох хрестах. Увінчаних на могилах відомих і невідомих українських героїв.

Історичні довідки | Переглядів: 394 | Додав: Lysykanych | Дата: 09.02.2010 | Коментарі (0)

      У 2006 році в школі навчається 346 учнів. Справу, розпочату нашими попередниками, продовжують 42 вчителі. З них: 2 методисти, 6 старших вчителів, 3 відмінники народної освіти, 19 вчителів з вищою категорією, 6 – з першою, 11 спеціалістів. З 1985 року завучем школи працює Кость Оксана Миколаївна. З 24 листопада 2006 року директором школи призначена Олексишин Богдана Петрівна.

Культурне життя громади | Переглядів: 1713 | Додав: Lysykanych | Дата: 08.02.2010 | Коментарі (0)


          Влітку 1989 року під час ремонтних робіт у церкві та благоустрою церковної території голова Товариства української мови Тарас Вавринів з допомогою осередку Руху розпочали спорудження Ювілейного Хреста до 1000-ліття хрещення Руси-України.

            Гаївчани не мали змоги поставити його в рік ювілею, оскільки тоді церква ще була закрита, але від ідеї встановити пам’ятний хрест не відмовилися. Було вирішено виготовити його з мармурової крихти. Із вмонтованою з кованого заліза декоративною накладкою з пам’ятним написом.

        Одразу після відновлення Богослужінь в церковному храмі парафіяни одностайно взялися за благоустрій церковної території та ремонт церкви, яку до невпізнання знищили комуністичні варвари, в якій вони зробили склад для паперу типографії, а потім – театральних реквізитів. Керував роботами Михайло Корпан, який кожну вільну хвилину віддавав на те, щоб церква якнайскоріше постала в своїй величі і красі. В той скрутний час тотального дефіциту на плечах пана Корпана трималася вся організація ремонтних робіт, пошук майстрів, будівельних матеріалів, необхідних інструментів, риштування, розв’язання транспортних проблем тощо. Йому в цьому активно допомагали Тарас Вавринів та Борис Бойко.



        На початку ХХ століття у Великих Гаях проживало небагато людей. Гаї були околицею Тернополя. Та все ж потреба мати свою церкву назріла. Місце розташування було вибране біля дороги. А оскільки ця земля була у власності господаря, то її треба було відкупити. Фундаторами Церкви стали місцеві господарі, а також вся гаївська громада. Вистави, фестони, коляди, вертепи – всі заходи, які проводились у селі спрямовували виручені кошти на спорудження храму. Архітектором був запрошений знаменитий будівничий Тернополя Андрій Фалендиш. При великому авторитеті і обізнаності отця Громницького громаді було оформлено позику в банку під відсотки.


Етапи церковного життя:

-         Квітень 1989 року. отець Володимир Хома призначений парохом села Великі Гаї.

-         Травень 1989 року – починається внутрішній ремонт церкви і художні роботи.

-         Листопад 1989 року – посвячення Ювілейного хреста.

-         Січень 1990 року – громада переходить в лоно УГКЦ.

-         Липень 1991 року – освячення церкви та іконостасу Владикою Михаїлом Сабригою.

-          1993 рік – заснований церковний хор (диригент Михайло Чайка).

-         Листопад 1995 року – церковна місія оо. Редемптористів (місіонер о. Михаїл Семчишин). Встановлення емісійного хреста.

-         1996 рік – заснування братства «Апостольство молитви».


Неповний перелік найважливіших політичних акцій за участю рухівців села Великі Гаї:

-         поїздка членства та прихильників на підтримку установчого з’їзду НРУ в Києві у вересні 1989 року;

-         поїздка членів сільського осередку НРУ на перепоховання жертв НКВС у Дем’яновому Лазу на Івано-Франківщині (Володимир, Іван та Богдан Сути, Юрій та Володимир Онуферко). Жовтень 1989р.;

-         обрання Бориса Кордуби, Михайла Сташка, Тараса Вавриніва, Івана Сути делегатами від сільського осередку на установчий з’їзд Тернопільської Крайової ради Руху в Тернополі;

-         активна участь у живому ланцюгу єднання в селі Крилів Рівненської області;

Історичні довідки | Переглядів: 377 | Додав: Lysykanych | Дата: 31.01.2010 | Коментарі (0)

Особовий склад Великогаївського осередку НРУ на момент утворення:

      Голова осередку: Борис Кордуба.

      Заступник: Роман Решетуха.

      Скарбник: Марія Коробій.

      Члени осередку: Тарас Вавринів, Олег Гаврилишин, Теодозій Гудь, Богдан Бутковський, Михайло Майка, Віктор Сагадин, брати – Ярослав, Юрій та Володимир Онуферко, Надія Бойко, Михайло Богоніс, Петро Тлумацький, Микола Петрина, Володимир Павук, Теодозій Щур, Теодор Зінь, Володимир Сута, брати – Іван, Богдан та Андрій Сути, Теодор Пованда, Михайло Башняк, Василь Боліновський, Петро і Раїса Іваниця, Роман і Теодозія Любчики, Тимофій і Віра Кондрати, Йосип Кавалок, Мирон Кукало, Андрій Пованда, Дмитро Кордуба, Михайло Галько, Петро Мартиновський, Данко Белявський, Євген Головатий, Ярослава Погорілець, Ростислав Ковальчук, Степан Хомишак, Богдан Кріса, Зіновій Березюк, Богдан Яримович, Йосип Кулик, Ігор Замора, Роман Бутковський.

Історичні довідки | Переглядів: 436 | Додав: Lysykanych | Дата: 31.01.2010 | Коментарі (0)

До когорти тих, хто загинув, обстоюючи свою віру, належить і Кудринецький декан із Станіславської єпархії о. Володимир Чубатий.

Володимир Чубатий народився 9 січня 1895 року у багатодітній родині Луки Чубатого і Анни з Сатурських,  де був наймолодшим сином. Родина проживала на хуторі Гаї Ходорівські, що адміністративно входив до Тернополя, і була досить відомою, оскільки Лука Чубатий на той час був делегатом до Тернопільської міської ради від довколишніх хутірних поселень. Володимир у ранньому віці втратив матір, яка померла перед початком війни 1914 року, і залишився вдвох з батьком, бо старші сестри пішли своїми життєвими дорогами. 

Видатні постаті громади | Переглядів: 1186 | Додав: Lysykanych | Дата: 31.01.2010 | Коментарі (0)

Іван Сеньківський народився 2 травня 1896 р. у Гаях Великих біля Тернополя в багатодітній сім’ї селян Семена й Антоніни (із Кордубів) Сеньківський. Батько його досвідчений господар, який вміло обробляв 40 моргів орної землі, доглядав багато тварин, тримав велику пасіку, яка налічувала триста вуликів. Це була важка робота, яка вимагала участі усіх членів родини. Тому діти виростали працьовитими, з почуттям обов’язку й пошани до людей, праці.

Видатні постаті громади | Переглядів: 695 | Додав: Lysykanych | Дата: 31.01.2010 | Коментарі (1)

       22 травня, в день перезахоронення великого кобзаря Тараса Шевченка національно-свідома частина жителів села Великі Гаї, що складалася переважно з людей, котрі самі, або їхні родини брали участь у національно-визвольній боротьбі ОУН – УПА, створила друге в області товариство української мови, яке налічувало понад сто осіб. Це були часи, коли боротьба за українську церкву. Мову. Відродження історичної пам’яті та національних традицій одночасно була боротьбою за незалежність України. Усім цим успішно займалося Товариство.

           Але цього вже було замало. Україна потребувала політичної сили, яка би у своїй програмі чітко вказала на необхідність відокремлення України від червоної імперської Москви та створення власної держави. На обрії політичного життя України така сила вже вимальовувалася.
Історичні довідки | Переглядів: 589 | Додав: Lysykanych | Дата: 31.01.2010 | Коментарі (0)

ГАЇ ВЕЛИКІ

Присвячую пам'яті мого близького свояка о. Івана (чернече ім'я Яким) Сеньківського ЧСВВ, безстрашного проповідника, замуче­ного більшовиками в Дрогобичі 1941 р.

Гаї ви, Гаї славні-пишні, В блакитну задивлену вись! Чи ваші черемхи і вишні Ще пахнуть тепер, як колись?

Чи звечора ще на калині Щебечуть дзвінкі солов'ї? Чи ви ще ті самі і нині, Обсипані цвітом Гаї!"

(Р. Завадович:  "Дорошівський Парафіянин" — поема-спогад, Чікаґо 1958)

Історичні довідки | Переглядів: 550 | Додав: Lysykanych | Дата: 30.01.2010 | Коментарі (0)

          Михайло Сосновський народився 1 грудня 1919 р. в родині Івана і Марії Решетухів у Гаях Великих біля Тернополя. Він став учнем української державної гімназії в Тернополі, а коли влада її закрила, продовжував навчання у приватній гімназії «Рідної Школи» і з відзначенням склав іспит зрілості в 1938 році. Сосновський розпочав студії у львівській Богословській академії, але коли прихід більшовиків їх припинив, він, пристосовуючись до нових обставин, вступив на історичний факультет Львівського університету. Одначе незабаром прийняв учительську посаду в Денисові, а звідти покликали його в совєтську армію восени 1940 р. Він спочатку опинився у Вознесенську біля Миколаєва, відтак у Сороках у Бессарабії, а з вибухом німецько-совєтської війни на Лівобережжі, де й потрапив у німецький полон.

Видатні постаті громади | Переглядів: 741 | Додав: Lysykanych | Дата: 30.01.2010 | Коментарі (0)

            У 1932 році жительки села Великі Гаї Тернопільського повіту рідні сестри з родини Кучерів по смерті батьків вступили до монастиря сестер Студиток у селі Якторів Перемишлянського повіту Львівської області. Всю свою посілість у Великих Гаях вони передали на власність монастиря. І вже у 1934 році тут проживало сім сестер, які вели захоронку, лікували людей, допомагали оо. Редемптористам у місті Тернополі, по вулиці Острозького, обробляли 12 моргів поля, вели підсобне господарство.

           


        З 9 вересня 1944 р. до кінця 1946 р. тривала депортація українців із Лемківщини, Холмщини, Надсяння і Підляшшя в УРСР. Згадані території носять збірну назву «Закерзоння». Депортація була організована спільно радянським та польським урядами. В першій половині переселення роль сили, що вирве українців із батьківських земель, взяли на себе загони польського підпілля, зокрема Армії крайової та Батальйонів Хлопських. Починаючи з 1943 року, військові загони польських підпільників нападали на українські села, грабували й палали їх, вбивали безневинних людей. Деякі села, зокрема Сагринь, Піскоровичі, Павлокома, Малковиці, Люблінець, Березка, Терка та інші були суцільно вимордовані польськими лоївками, в кожному з них загинуло від 300 до 100 жінок. Дітей, літніх людей. Це згадували і Юрій Галько, Марія Яким, Ядвіга Висоцька, Марія Ухан та інші депортовані. Тільки чудом вдалось уникнути розстрілу Михайлу Козаку, коли село Ційків Ряшівського повіту оточили польські бандити, які розстрілювали безборонних жителів. На його очах поляки винищили сусідську сім’ю, багатьох односельців. 

Історичні довідки | Переглядів: 587 | Додав: Lysykanych | Дата: 25.01.2010 | Коментарі (0)

Жителі села Великі Гаї завжди турбувалися про культурний та духовний розвиток свого села, незважаючи на утиски спочатку австрійських, польських, потім комуністичних окупантів.

До 1895 року дітей вчили по хатах (одна з них була на садибі Сеньків в кінці села), а починаючи з цього періоду в селі було збудовано приміщення школи. За спогадами старожилів, першими вчителями в новобудові були гаївчани Давидович Семен і Лисий Петро.

Вже в 1914 році австрійці збудували нову школу, в якій були три класи.

Культурне життя громади | Переглядів: 957 | Додав: Lysykanych | Дата: 24.01.2010 | Коментарі (0)

На честь і славу українця

Шумлять в Австралії ліси

Володимир Вихрущ

            Ці величні рядки сказані саме про нашого співвітчизника Романа Кордубу. Він народився 10 червня 1920 року в Кордубівці, чарівному куточку Великих Гаїв, що потопає у зелені садів і віковічних дерев. Цей куток дістав дід Романа від своїх батьків – тернопільських рільників. В Івана та Анни Кордубів Роман був четвертим із шести дітей. У їхній родині завжди панувала атмосфера взаємоповаги і шанобливості один до одного. Домівка малого Романа завжди була переповнена родинним теплом та затишком. Сім’я Кордубів була побожна, дорожила нещодавно збудованою у великих Гаях церквою, дбала про її розвиток. Батько довгий час працював провізором в церкві.

Видатні постаті громади | Переглядів: 725 | Додав: Lysykanych | Дата: 24.01.2010 | Коментарі (0)

            Ось неповний список тих, хто на стороні ОУН-УПА вів запеклу боротьбу за незалежність України на теренах Великих Гаїв....
Історичні довідки | Переглядів: 499 | Додав: Lysykanych | Дата: 24.01.2010 | Коментарі (0)

       Організація ОУН діяла ще за польських часів на теренах Західної України, а також у наших Гаях, де був осередок ОУН. Керував ним син Василя Решетухи Мирон Решетуха («Бор»0 1917 р. н. До осередку входило багато свідомих юнаків і дівчат, які проводили різні заходи та виконували громадську роботу.

Історичні довідки | Переглядів: 591 | Додав: Lysykanych | Дата: 23.01.2010 | Коментарі (0)

           «Боб» - так ніжно називали інтелігентні батьки свого єдиного сина Бориса, так його кликали і пізніше. Народився він 4 вересня 1929 року у древньому Львові. Батько – талановитий літератор, за правду карався і загинув на Соловках, матір, як члена «члена сім’ї зрадника» засудили на 10 років, п’ятирічного Бориса відправили в дитрозподільник у Курську, де він навчився палити, грати в карти, красти, забув рідну мову, але душі своєї не згубив.

Видатні постаті громади | Переглядів: 11991 | Додав: Lysykanych | Дата: 23.01.2010 | Коментарі (86)

            Кажуть, що геніями не народжуються. Проте як по-іншому назвати людину, котра за свій вік від професії лікаря перейшла до письменника, будучи фахівцем у кожній із них.

            Євген Чубатий походить з родини священика. У зв’язку з постійними змінами парафій батька, сімя, відповідно, переїжджала з місця на місце. Закінчивши 4 клас школи в селі Шупарка, Євген переводиться до школи сусіднього села Королівці. У 1936 році вступає до гімназії «Рідна Школа» (м. Тернопіль). Та велика відстань між містом і селом (де на той час жив юнак) змусила провчитися там лише рік. Тоді в 1937 році він переводиться до гімназії в смт. Заліщики, де навчається до 1939 року. після закінчення гімназії, Євген повертається у рідне село. 

Видатні постаті громади | Переглядів: 587 | Додав: Lysykanych | Дата: 20.01.2010 | Коментарі (0)

  Ярослав Васильович Давидович народився 20 квітня 1948 року.

            Дитинство та юнацькі роки пройшли у селі великі Гаї тернопільського району. Навчався у Великогаївській восьмирічній школі. Після закінчення школи два роки служив в армії у Москві.

            Ще в шкільні роки у Ярослава виявилась велика любов до літератури, бо дуже багато читав. У 1972—1978 роках вчився на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, за спеціальністю юрист.

           

Видатні постаті громади | Переглядів: 496 | Додав: Lysykanych | Дата: 19.01.2010 | Коментарі (0)

Символічна могила борцям за волю України у Великих Гаях була відновлена, тільки в іншому місці, з ініціативи Богдана Яримовича протягом літа-осені 1990 року. перша могила була насипана влітку 1942 року навпроти церкви, де зараз розташований будинок, в пам'ять про наших односельчан, що загинули у Першій світовій війні в лавах УСС та УГА, таборах (прізвища зазначені на плиті з лівого боку). Хрест на ній в 1947 році знищили більшовики.

Визначні місця | Переглядів: 593 | Додав: Lysykanych | Дата: 22.12.2009 | Коментарі (0)

.Пам’ятник Т.Шевченку – монументальна скульптурно-архітектурна споруда в Гаю Кобзаря. Після виборів 1990 нова влада села розпочала активну національно-патріотичну діяльність. Визріла ідея поставити в селі пам’ятник Тараса Шевченка та заложити майданчик для розваги молоді, пізніше Співоче поле.

Визначні місця | Переглядів: 865 | Додав: Lysykanych | Дата: 18.12.2009 | Коментарі (0)

Гай Кобзаря на думку багатьох є чи не наймальовничішим місцем у селі Великі Гаї. Разом із Співочим полем та пам'ятником Тарасу Шевченку вікові дуби створюють насправді неповторну композицію.
Визначні місця | Переглядів: 1140 | Додав: Lysykanych | Дата: 16.12.2009 | Коментарі (0)

Перша документальна згадка про Великі Гаї датується 1785 р. У XVIII ст. Тернопільські міщани, переважно українського походження, мали землі на схід від р. Серет, які доходили до меж сіл В. Березовиця, Кип'ячка, Товстолуг, Красівка, Дичків, Смиківці, Байківці, Шляхтинці. Вони обробляли під посів здебільшого землі, наближені до околиць міста. Інші, віддалені землі використовували під угіддя (сіножаті, ліси, пасіки, сади).

Ці землі, розташовані півколом до Тернополя, були пересічені чисельними гаями дубів. Найбільшими були гаї на сході - Великі Гаї, що тягнулися на відстані 5 км.

Історичні довідки | Переглядів: 1182 | Додав: Lysykanych | Дата: 04.01.2008 | Коментарі (0)